скопилити

СКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що закопи́лити.

◊ Гу́бу (гу́би) скопи́лити, рідко — те саме, що Гу́бу (гу́би) закопи́лити ( див. губа́¹); Скопи́лити но́са (но́сика) — зморщивши носа (носика), надати своєму обличчю презирливого або гордовитого вигляду.

— Фу! — промовила вона, скопиливши носика. — Як бридко стало на сій вулиці (Л. Укр., III, 1952, 604).

Значення в інших словниках

1. скопилити — скопи́лити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. скопилити — -лю, -лиш, док., перех., розм. Те саме, що закопилити. Скопилити носа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скопилити — СКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що, розм. Те саме, що закопи́лити.  Словник української мови у 20 томах
4. скопилити — копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи.  Фразеологічний словник української мови
5. скопилити — Скопи́лити, -лю, -лиш гл. = закопилити. Скопилити ніс, губу. Ніс скопилив мов ґринджоли. Г. Арт. (О. 1861. III. 107).  Словник української мови Грінченка