скров’янити

СКРОВ’ЯНИ́ТИ, ню́, ни́ш, перех., рідко. Док. до кров’яни́ти.

З дітьми гуляв [Устим] на полі в «деркача», Аж доки на конюшні за потраву Не скров’янили хлопцеві плеча (Мал., Книга.., 1954, 87).