сливка
СЛИ́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що сли́ва.
Садок там гарний, тільки, звичайне, запущений.. Є там хороші дуби, берести і сливок видимо-невидимо (Л. Укр., V, 1956, 245);
Сидів Славко в садку за хатою. Там стояв під сливкою старий ослін (Март., Тв., 1954, 229);
— А мені сливок там звари… Так забажалося кислого (Тесл., З книги життя, 1949, 81).
◊ Уско́чити у сливки́ — опинитися у неприємному становищі.
От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облазня (Кв.-Осн., II, 1956, 443).
2. розм.. Те саме, що пи́санка.
Словник української мови (СУМ-11)