сміха

СМІХА́, невідм., ч., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив.

— Чи не сміха́? Як йому закляли ріпники, так усе доразу з ним сталося! (Фр., IV, 1950, 21);

— А хіба коня погано буде купити? ..І стодолу поставити.. Не гіршу від Косованової? Ну та й заздрощів буде, сміха! (Мур., Бук. повість, 1959, 49).

Значення в інших словниках

1. сміха — невідм., ч., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сміха — СМІХА́, невідм., ч., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив. – Чи не сміха́? Як йому закляли ріпники, так усе доразу з ним сталося! (І. Франко); – А хіба коня погано буде купити? .. І стодолу поставити .. Не гіршу від Косованової? Ну та й заздрощів буде, сміха! (І. Муратов).  Словник української мови у 20 томах