Словник української мови в 11 томах

сніжити

СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг).

Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22);

Сніжило. Насувалася буря (Ільч., Серце жде, 1939, 235).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. сніжити — сніжи́ти дієслово недоконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
  2. сніжити — -ить, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сніжити — СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм. Падати, йти (про сніг). Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Ю. Збанацький); Сніжило. Насувалася буря (О. Ільченко); Усю ніч сніжило.  Словник української мови у 20 томах
  4. сніжити — Сніжити, -жить гл. безл. Снѣжить, идти снѣгу. Вх. Уг. 268.  Словник української мови Грінченка