сом
СОМ, а, ч. Велика прісноводна хижа безлуска риба родини сомових з кількома парами вусів.
Йому сьогодні пощастило: він зловив такого сома, що коли його продати., то вистачить ходити, в кіно хтозна й поки (Тют., Вир, 1964, 449);
М’ясо сома дуже смачне і поживне (Хлібороб Укр., 3, 1968, 47);
*У порівн. Над ворітьми, якраз посередині, на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома (Мирний, І, 1949, 368);
— Ставте, тітко Маріє, могорич! — підморгує [десяцький] бровами і нерівно вигнутими тонкими, наче в сома, вусами (Стельмах, І, 1962, 511).
Словник української мови (СУМ-11)