соминий
СОМИ́НИЙ, а, е. Прикм. до сом.
Ще й сонце не сіло, а він з кучером Кузьмою вже лагодяться рибалити, на якусь там відому лише їм сомину яму (Головко, II, 1957, 488);
Петро впав навколішки, нишпорив у чорній воді.. Сома не було. Він десь, певно, мчав на всю свою сомину швидкість до найдальших закутків свого царства (Загреб., Спека, 1961, 273);
// Пригот. із сома.
Сомина юшка;
// Власт. сомові, такий, як у сома.
Сомині вуса.
Словник української мови (СУМ-11)