спаш

СПАШ, у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава.

[Данило:] Який же спаш його бик зробив? Тепер глибока осінь; здається, вже й трави нема (К.-Карий, І, 1960, 177);

Десятки дітей-пастухів з величезними ціпками в руках вартували хліб од спашів (Л. Янов., І, 1959, 416);

На його найкращій сандомирці бродила маслакувата людська худоба. Правда, об’їждчик зайняв її, контора стягне з дядьків за спаш (Стельмах, І, 1962, 353).

У спаш уско́чити (забрести́, пода́тися і т. ін.) — зайти на посіви, сінокіс (про худобу).

Уже й маленькі лошата й телята одвикають скакати, бо котре хоч трохи вище підскочить, то й ускочить у спаш (Сам., II, 1958, 343);

Знаючи норов нашої шкапи, я дуже опасався [побоювався], щоб вона кудись не забрела в спаш (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).

Значення в інших словниках

1. спаш — спаш іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спаш — -у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава. У спаш ускочити — зайти на посіви, сінокіс (про худобу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спаш — СПАШ, у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава. [Данило:] Який же спаш його бик зробив? Тепер глибока осінь; здається, вже й трави нема (І. Карпенко-Карий); Десятки дітей-пастухів з величезними ціпками в руках вартували хліб од спашів (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. спаш — ПОТРА́ВА (псування, знищення посівів або трав тваринами), СПАШ. Драч упізнав по голосу селянина, що вдень сидів на межникові при дорозі, і згадав, що за потраву цей хлоп відробляв йому цілий тиждень (П.  Словник синонімів української мови
5. спаш — Спаш, -шу м. Потрава, порча скотиной травы или хлѣба на поляхъ. Мкр. Г. 21. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. Горобці шкоду роблять, а синиця в спаш упаде. Ном. № 4071. Між листом повивертались боками довгі і круті білі гарбузи, неначе воли на спашу. Левиц. Пов. 227.  Словник української мови Грінченка