спихнутий
СПИХНУ́ТИЙ (рідко), ЗІПХНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спихну́ти, зіпхну́ти.
Серед поодиноких [перехожих], зіпхнутих, загнаних на бруківку, він побачив свого сина Бориса (Загреб., Диво, 1968, 141).
Словник української мови (СУМ-11)СПИХНУ́ТИЙ (рідко), ЗІПХНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спихну́ти, зіпхну́ти.
Серед поодиноких [перехожих], зіпхнутих, загнаних на бруківку, він побачив свого сина Бориса (Загреб., Диво, 1968, 141).
Словник української мови (СУМ-11)