сповзатися
СПОВЗА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, недок., СПОВЗТИ́СЯ, зе́ться, земо́ся, зете́ся; мин. ч. спо́взся, сповзла́ся, ло́ся; док.
1. Повзучи, збиратися разом, в одному місці, наближатися одне до одного.
До дучайки [у стовбурі берези], звідкіль тече Волога свіжа і солодка, прудко Сповзаються мурашки (Рильський, III, 1961, 169);
Тіна колись казала, що в жарке літо, коли в лісі пересихає земля, до болітця сповзаються гадюки (Мушк., День.., 1967, 46);
Доки ми, сповзшись, розглядаємо кабель та гадаємо всякі догадки, на шляху в глибині степу раптом зблиснув вогник, задеркотів мотоцикл (Гончар, Людина.., 1960, 304);
*Образно. Думки.. сповзаються і розповзаються в парубочій голові (Стельмах, І, 1962, 445);
// перен. Скупчуватися, зосереджуватися в одному місці.
Хіба цього Михея переслухаєш?.. До нього з усього району сповзалися чутки (Зар., На.. світі, 1967, 20);
Убогим було все те устаткування в санаторії «Талас», але й так треба було дивом дивуватись, як воно все те сповзлося на голе місце та надало цьому будинкові санаторного вигляду (Збан., Сеспель, 1961, 21).
2. перен. Поволі, поступово сходитися, з’їжджатися.
З заходом сонця цигани сповзалися до табору (Ткач, Арена, 1960, 49).
Словник української мови (СУМ-11)