спогорда

СПОГО́РДА, присл. З почуттям особистої переваги; гордовито, звисока.

— Прохаю не втручатися більше в мої справи,— осікла вона мене, окидаючи спогорда всю постать мою сіро-зеленими очима (Л. Янов., І, 1959, 442);

Наливайко почервонів, але не стримав себе і спогорда глянув на спантеличеного цією новиною Жолкевського (Ле, Україна, 1940, 27);

Немов одмінилася дівчина, помітив Тихін. Спогорда питала хлопця. З подивом роздивлялася (Горд., Дівчина.., 1954, 211);

А ця! Бач, як тримається спогорда. Навмисне щось у сінях порається, щоб змусити його довше чекати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 67).

Значення в інших словниках

1. спогорда — спого́рда прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спогорда — присл. З почуттям особистої переваги; гордовито, звисока.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спогорда — СПОГО́РДА, присл. З почуттям особистої переваги; гордовито, звисока. – Прохаю не втручатися більше в мої справи, – осікла вона мене, окидаючи спогорда всю постать мою сіро-зеленими очима (Л.  Словник української мови у 20 томах