сподоба

СПОДО́БА: Бу́ти не до сподо́би кому — те саме, що Бу́ти не до вподо́би ( див. уподо́ба).

— Чи ж тобі не до сподоби? — питаю — Хороший,— промовила [Маруся] стиха (Вовчок, І, 1955, 190);

Бу́ти (припада́ти, припа́сти і т. ін.) до сподо́би кому— те саме, що Бу́ти (припада́ти, припа́сти і т. ін.) до вподо́би ( див. уподо́ба).

Не знаю, чи будуть Вам до сподоби, але я дуже дякував би Вам, коли б Ви.. справили, що можна, та написали мені свою думку щодо моїх праць (Коцюб., III, 1956, 117);

По обличчі Софії видко, що їй надто до сподоби те убрання (Л. Укр., III, 1952, 499);

[Прочанин:] Нащо там було його [пророка] шукати? Затямив би собі його слова, коли вже так припали до сподоби, та й жив би праведно в своїм маєтку (Л. Укр., III, 1952, 135);

Прихо́дити (прийти́) до сподо́би див. прихо́дити.

Значення в інших словниках

1. сподоба — сподо́ба іменник жіночого роду у фразеологічних зворотах  Орфографічний словник української мови
2. сподоба — -и, ж. Те саме, що вподоба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сподоба — СПОДО́БА, и, ж.: ○ До вподо́би (сподо́би) див. уподо́ба; Не до вподо́би (сподо́би) див. уподо́ба.  Словник української мови у 20 томах
4. сподоба — Сподоба, -би ж. = уподоба. Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої. Чуб. V. 35.  Словник української мови Грінченка