спожиття

СПОЖИТТЯ́, я́, с. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб.

Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю,— аби робити (Вовчок, І, 1955, 171);

Він миттю дістав з буди зчорнілу від довгого спожиття дерев’яну круглу чашу,.. наточив меду (Загреб., Диво, 1968, 115).

Значення в інших словниках

1. спожиття — спожиття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спожиття — -я, с. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спожиття — СПОЖИТТЯ́, я́, с. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, – аби робити (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
4. спожиття — Спожиття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спожиття — Спожиття, -тя с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити. МВ. (О. 1862. І. 98).  Словник української мови Грінченка