сполячуватися

СПОЛЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПОЛЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Ставати схожим на поляка звичаями, мовою, культурою, виглядом, характером і т. ін.; набувати польського вигляду, характеру; ополячуватися.

Завзятий фанатик польський король Сигізмунд III постановив силою завести по всій Україні унію. Єзуїти розсипались по Україні й силували духовенство й народ до унії. Значніші православні пани приставали до католицької віри й сполячувались (Н.-Лев., VII, 1966, 23);

Батько його, Родіон, не спокусився на обіцянки польських панів, не сполячився (Літ. Укр., 3.Х 1967, 1).

Значення в інших словниках

1. сполячуватися — споля́чуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сполячуватися — -уюся, -уєшся, недок., сполячитися, -чуся, -чишся, док. Ставати схожим на поляка звичаями, мовою, культурою, виглядом, характером і т. ін.; набувати польського вигляду, характеру; ополячуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сполячуватися — СПОЛЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПОЛЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Ставати схожим на поляка звичаями, мовою, культурою, виглядом, характером і т. ін.; набувати польського вигляду, характеру; ополячуватися.  Словник української мови у 20 томах