справувати

СПРАВУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех., заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи.

Я діло за його справував і клопотавсь (Сл. Гр.).

СПРАВУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., перех., заст. Направити, спрямувати.

Загад діло справує (Номис, 1864, № 1082);

За мить я був біля Карпа, і ми мовчки справували свої каючки туди, звідки був поклик (Досв., Вибр., 1959,409).

Значення в інших словниках

1. справувати — справува́ти 1 дієслово недоконаного виду виконувати рідко справува́ти 2 дієслово доконаного виду направити, спрямувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. справувати — I -ую, -уєш, недок., перех., заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи. II -ую, -уєш, док., перех., заст. Направити, спрямувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. справувати — СПРАВУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що, заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи. Я діло за його справував і клопотавсь (Сл. Б. Грінченка). СПРАВУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., кого, що, заст. Направити, спрямувати.  Словник української мови у 20 томах
4. справувати — СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. справувати — Справувати, -вую, -єш гл. Отправлять, исправлять, исполнять (должность), вести (дѣла). Я діло за його справував і клопотавсь. Зміев. у. Загад діло справує. Ном. № 1082.  Словник української мови Грінченка