спугувати

СПУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що споло́хувати.

Спугнув зайця нагайкою — «А тю його!» (Греб., V, 1957, 321);

Спугнули ворону люди. — Невже тепер снігу не буде? (Нех., Ми живемо.., 1960, 44).

Значення в інших словниках

1. спугувати — спу́гувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спугувати — СПУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, розм., рідко. Те саме, що споло́хувати. Спугнув зайця нагайкою – “А тю його!” (Є. Гребінка); Спугнули ворону люди. – Невже тепер снігу не буде? (І. Нехода).  Словник української мови у 20 томах