спузар

СПУЗА́Р, я́, ч., діал. Пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.

Вдень його [вогонь] підтримує ватаг, а вночі спеціальний хлопець, якого так і називають спузар, бо він, маючи діло з вогнем, вічно вимазаний у спузі, а вмиватися не має коли (Хотк., Довбуш, 1965, 100);

Лишились тільки ватаг зі спузарем. Вони мусять чекати, аж згасне вогонь (Коцюб., II, 1955, 331).

Значення в інших словниках

1. спузар — спуза́р іменник чоловічого роду, істота пастух діал.  Орфографічний словник української мови
2. спузар — -я, ч., зах. Пастух, в обов'язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спузар — СПУЗА́Р, я́, ч., діал. Пастух, в обов'язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду. Вдень його [вогонь] підтримує ватаг, а вночі спеціальний хлопець, якого так і називають спузар, бо він, маючи діло з вогнем...  Словник української мови у 20 томах