старенний

СТАРЕ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що старе́зний.

Потоком, що плив між двома сторонами оцього старенного лісу, можна було до скал дійти (Коб., III, 1956, 252);

Оглянули ми церкву Софії, з старенною мозаїкою, а потому дуже цікаву мечеть (Коцюб., III, 1956, 350).

Значення в інших словниках

1. старенний — старе́нний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. старенний — див. старий  Словник синонімів Вусика
3. старенний — СТАРЕ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що старе́зний. Потоком, що плив між двома сторонами оцього старенного лісу, можна було до скал дійти (О. Кобилянська); Оглянули ми церкву Софії, з старенною мозаїкою, а потому дуже цікаву мечеть (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. старенний — -а, -е, рідко. Те саме, що старезний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старенний — ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
6. старенний — Старе́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. старенний — Старенний, -а, -е = старезний. То чоловік старенний. Черк. у. Старенна старість — глубокая старость. О. 1861. XI. 134.  Словник української мови Грінченка