стверділий

СТВЕРДІ́ЛИЙ, СТВЕ́РДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стверді́ти, стве́рднути.

Стежка довела до горбика, де стирчала.. рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (Н.-Лов., V, 1966, 241);

Рипить під чобітьми стверділий, утоптаний саньми й ногами сніг (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 98);

Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав’яз? — говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Коцюб., II, 1955, 191).

Значення в інших словниках

1. стверділий — стверді́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стверділий — СТВЕРДІ́ЛИЙ, СТВЕ́РДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до стверді́ти, стве́рднути. Стежка довела до горбика, де стирчала .. рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (І.  Словник української мови у 20 томах
3. стверділий — ствердлий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ствердіти, стверднути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стверділий — Стверділий, -а, -е Отвердѣлый.  Словник української мови Грінченка