стеблиння

СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ, я, с. Збірн. до стебли́на, стебели́на.

Коли кулі з-за Дніпра вискали [вищали] над полинами, Тося припадала щільніше до землі і навіть накривалася зверху сухим стеблинням (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 477);

Серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (Гончар, Людина.., 1960, 95).

Значення в інших словниках

1. стеблиння — стебли́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стеблиння — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. стеблиння — СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ, я, с. Збірн. до стебли́на, стебели́на. Коли кулі з-за Дніпра вискали [вищали] над полинами, Тося припадала щільніше до землі і навіть накривалася зверху сухим стеблинням (Ю. Смолич); Серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. стеблиння — стебелиння, -я, с. Збірн. до стеблина, стебелина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стеблиння — БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка...  Словник синонімів української мови