стикування

СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец.

1. З’єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь.

Якщо приплив грунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з’єднують наверху в ланки по 2-3 труби (Довідник сіль. будівельника, 1956, 346).

2. З’єднання об’єктів для їх спільної дії або взаємодії.

Радянські та американські вчені й космонавти успішно провели експерименти щодо виходу людини з корабля у відкритий космос і стикування космічних об’єктів (Наука.., 4, 1967, 44).

Значення в інших словниках

1. стикування — стикува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стикування — СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. 1. З'єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив ґрунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з'єднують наверху в ланки по 2–3 труби (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. стикування — -я, с., спец. 1》 З'єднання, скріплення двох підведених один до одного кінців, країв чого-небудь. || Сполучення, з'єднання двох отворів, проходів за їх прокладання з різних сторін. 2》 З'єднання об'єктів для їх спільної дії або взаємодії.  Великий тлумачний словник сучасної мови