стихлий

СТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сти́хнути;

// У знач. прикм.

Сула, Як стихлий спів, як сон, пливла… (Вирган, В розп. літа, 1959, 52).

Значення в інших словниках

1. стихлий — сти́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стихлий — СТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до сти́хнути; // у знач. прикм. Сула, Як стихлий спів, як сон, пливла... (І. Вирган).  Словник української мови у 20 томах
3. стихлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до стихнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови