сторговуватися

СТОРГО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТОРГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну.

Я згодив його [візника], сторгувався і сів у фаетон (Н.-Лев., VII, 1966, 263);

— Чувала я,.. що ви там дошку шукаєте. В мене кілька дощечок лежить на оборі, то ви прийдіть, може, сторгуємось якось (Драч, Іду.., 1970, 26);

// Заручатися чиєю-небудь підтримкою, допомогою і т. ін. на основі взаємної вигоди або за винагороду.

П’яниці-отамани — це лише верхівка козацька, з нею сторгуватись не трудно, головне, як поведуть себе оті жилаві, прості рядові (Гончар, II, 1959, 319);

Українська буржуазія.. взяла участь у виборах до думи. Як і російська буржуазія, вона вважала, що в думі їй легше вдасться сторгуватися з царизмом (Іст. УРСР, І, 1953, 616).

Значення в інших словниках

1. сторговуватися — сторго́вуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сторговуватися — СТОРГО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТОРГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну. Я згодив його [візника], сторгувався і сів у фаетон (І. Нечуй-Левицький); – Чувала я, .. що ви там дошку шукаєте.  Словник української мови у 20 томах
3. сторговуватися — -уюся, -уєшся, недок., сторгуватися, -уюся, -уєшся, док., розм. Торгуючись, домовлятися з ким-небудь про ціну. || Заручатися чиєю-небудь підтримкою, допомогою і т. ін. на основі взаємної вигоди або за винагороду.  Великий тлумачний словник сучасної мови