стяжатель

СТЯЖА́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто займається стяжательством або прагне до стяжательства.

У своїй поведінці Калитка виявляє характер хижака-стяжателя: «лупи та дай», «бери і в свого, і в чужого» (Укр. літ., 9, 1957, 84).

Значення в інших словниках

1. стяжатель — стяжа́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стяжатель — СТЯЖА́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто займається стяжательством або прагне до стяжательства. У своїй поведінці Калитка виявляє характер хижака-стяжателя: “лупи та дай”, “бери і в свого, і в чужого” (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах