суконька
СУ́КО́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до су́кня.
— Нам старим не до лиця рожеві суконьки та залицяння (Н.-Лев., IV, 1956, 253);
Вона була боса, в старенькій вицвілій суконьці, в кофтині-безрукавці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 26).
Словник української мови (СУМ-11)