суничка

СУНИ́ЧКА, и, ж. (перев. мн. суни́чки, чок). Зменш.-пестл. до суни́ця.

— Що ж я тепер скажу, що не набрала суничок? (Кв.-Осн., II, 1956, 50);

[Бабуся:] Зірвеш на яблуні кисличку Або малину чи суничку І наїсися часом так, Що й до обіду втратиш смак (Олесь, Вибр., 1958, 503);

*У порівн. Ой не дармо миленькому рум’яніють личка, Як він красний, так він добрий, як коли суничка (Коломийки, 1969, 159).

Значення в інших словниках

1. суничка — суни́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. суничка — СУНИ́ЧКА, и, ж. (перев. мн. суни́чки, чок). Зменш.-пестл. до суни́ця. – Що ж я тепер скажу, що не набрала суничок? (Г. Квітка-Основ'яненко); [Бабуся:] Зірвеш на яблуні кисличку Або малину чи суничку І наїсися часом так, Що й до обіду втратиш смак (О.  Словник української мови у 20 томах
3. суничка — (-и) ж., жрм. Те саме, що полуничка. Жінка "суничку" продавала (ВЗ, 25.09.2001)  Словник жарґонної лексики української мови
4. суничка — -и, ж. (перев. мн. сунички, -чок). Зменш.-пестл. до суниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови