супер

СУ́ПЕР, а, ч., розм. Те саме, що суперобкла́динка.

Переді мною книжка в барвистому художньому супері (Літ. Укр., 13.III 1970, 4).

Значення в інших словниках

1. супер — су́пер іменник чоловічого роду суперобкладинка розм.  Орфографічний словник української мови
2. супер — -а, ч., розм. Те саме, що суперобкладинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. супер — СУ́ПЕР, а, ч., розм. Те саме, що суперобкла́динка. Переді мною книжка в барвистому художньому супері (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. супер — су́пер надзвичайно, чудово (м, ср)||суперово  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. супер — присл. Гарно, найкраще. Може виступати як частина складного слова. Київ — супермісто (Інтернет). Думаю, коли журналіст хоче розмовляти з людиною, а не «зіркою», а музикант бачить у ньому теж насамперед людину-співрозмовника...  Словник сучасного українського сленгу