сікнутися

СІКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Однокр. до сі́катися.

Раптом звідкись узявся хом’як, жовтий, з чорними латками і, як мале щеня, сікнувся до Северка, загавкав, мов справжній пес (Іщук, Вербівчани, 1961, 12);

Антосьо сікнувся до первої парти, де попереду [раніше] сидів (Свидн., Люборацькі, 1955, 105);

[Солдат (частує):] А що мені люде? Нехай котрий сікнеться, дак я його по-воєнному! (Кроп., II, 1958, 493).

Значення в інших словниках

1. сікнутися — сікну́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сікнутися — СІКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Однокр. до сі́катися. Раптом звідкись узявся хом'як, жовтий, з чорними латками і, як мале щеня, сікнувся до Северка, загавкав, мов справжній пес (А.  Словник української мови у 20 томах
3. сікнутися — -нуся, -нешся, док., розм. Однокр. до сікатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сікнутися — Сікатися, -каюся, -єшся, одн. в. сікнутися, -кнуся, -нешся гл. Бросаться, рваться на кого, соваться куда, привязываться, приставать. Не сікайся ніхто в війну, ніхто ніяк не помагайте. Котл. Ен. VI, 14. Сікався, сікався, щоб просунутись. Кв. І. 247.  Словник української мови Грінченка