твердуватий

ТВЕРДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи твердий (у 2-4 знач.).

Недостатньо розмочені гриби при варінні не розварюються, залишаються твердуватими, шкірястими (Укр. страви, 1957, 219);

Твердуватий характер; *Образно. Вітер у лісі вщух, та коли проїжджали широкі галяви, він налітав справа і бив по конях та по Семенові твердуватим крилом (Гуц., Скупана.., 1965, 107).

Значення в інших словниках

1. твердуватий — твердува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. твердуватий — ТВЕРДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи твердий (у 2–4 знач.). В її голосі звучать нотки вдячності, а в голові з'являється зовсім недоречна думка, що в приймальні Вартеля твердуваті крісла (М.  Словник української мови у 20 томах
3. твердуватий — -а, -е. Трохи твердий (у 2-4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови