теплішати

ТЕПЛІ́ШАТИ, ає, недок.

1. Ставати теплішим.

Земля, м’яка, як губка, теплішала під ними, нагріваючись від їхніх тіл (Гончар, III, 1959, 135);

// безос. Про настання теплої погоди.

Коли вже ноно буде теплішати? Уже ось благовіщення сьогодні! (Тесл., З книги життя, 1949, 85);

Починало теплішати (Ле, Міжгір’я, 1953, 244).

2. перен. Ставати м’якшим, ласкавішим, втрачати суворість (про очі, погляд і т. ін.).

Не раз.. твій голос теплішав на згадках про далекі вже роки дитинства (Коцюб., II, 1955, 356);

Очі дітей теплішають, коли дивляться вони на свою улюблену вчительку (Хлібороб Укр.. 7, 1969, 17).

◊ Теплíшає (теплі́шало) на се́рці (на, в душі́) в кого, кому — хтось відчуває душевну, сердечну теплоту, радість.

Ользі теплішало на серці — свої люди, друзі стрічаються тут, дома. Не всіх поглинула, розкидала війна… (Дор., Не повтори.., 1968, 61);

— Заспівай, братику. Дуже гарні твої пісні. В душі од них теплішає, і життя тоді здається не таким сумним (Тулуб, В степу.., 1964, 237);

Коли ми бачили, як наші молодята про щось розмовляють удвох біля колодязя,.. всім нам ставало гарно, теплішало на душі (Гончар, Маша.., 1959, 5).

Значення в інших словниках

1. теплішати — теплі́шати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. теплішати — ТЕПЛІ́ШАТИ, ає, недок. 1. Ставати теплішим. Земля, м'яка, як губка, теплішала під ними, нагріваючись від їхніх тіл (О. Гончар); Степ теплішав. Вогкий вітер нісся океанськими хвилями, за якими, крізь синювату намітку далечини, мріли неорані простори (В.  Словник української мови у 20 томах
3. теплішати — -ає, недок. 1》 Ставати теплішим. || безос. Про настання теплої погоди. 2》 перен. Ставати м'якшим, ласкавішим, втрачати суворість (про очі, погляд і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. теплішати — Теплі́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. теплішати — Теплішати, -шаю, -єш гл. Становиться теплѣе.  Словник української мови Грінченка