тирлувати

ТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо.

Незабаром почнеться і літня спека. В такі години не можна овець тирлувати на сонці. Їм важко у товстих шубах, вони втрачають вагу (Рад. Укр., 16.V 1961, 2);

*Образно. Вітер збирав хмаровиння, тирлуючи його, як вівчар отару (Літ. Укр., 4.VII 1967, 2).

2. неперех. Відпочивати, збившись докупи (про худобу, звірів і т. ін.).

В долині, за турецькими могилами, попереду своєї тіні, тирлує отара (Стельмах, І, 1962, 43);

Підставивши вітрові плечі, почали просихати горби, на лисих шпилях яких тирлували зайці (Логв., Літа.., 1960, 158).

Значення в інших словниках

1. тирлувати — тирлува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тирлувати — ТИРЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кого – що. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо. Незабаром почнеться і літня спека. В такі години не можна овець тирлувати на сонці. Їм важко у товстих шубах, вони втрачають вагу (з газ.  Словник української мови у 20 томах
3. тирлувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Зупиняти, зганяти докупи стадо худоби для відпочинку, водопою тощо. 2》 неперех. Відпочивати, збившись докупи (про худобу, звірів і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тирлувати — Тирлувати, -лую, -єш гл. Останавливать и сбивать въ кучу стадо. Сим. 20.  Словник української мови Грінченка