тисячоголосо
ТИСЯЧОГОЛО́СО. Присл. до тисячоголо́сий.
Тисячоголосо вибухнуло і покотилося луною: — Слава-а-а!.. (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7);
Тисячоголосо було підхоплене Кобзареве ім’я, рядки його творів у буремний 1917 рік (Вітч., 3, 1969, 167).
Словник української мови (СУМ-11)