тичиння

ТИЧИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до тичи́нка.

Поза кашицями йшли скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню (Фр., VI, 1951, 27).

Значення в інших словниках

1. тичиння — тичи́ння іменник середнього роду тичинки розм.  Орфографічний словник української мови
2. тичиння — ТИЧИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до тичи́нка. Поза кашицями йшли скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. тичиння — -я, с., розм. Збірн. до тичинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови