токмо
ТО́КМО, присл., заст. Тільки, лише.
— Нам, християнам, соромно й страшно про це [танки й світські співи] говорити, а не токмо робити (Довж., І, 1958, 118);
— Вип’ємо за якнайшвидшу перемогу над антихристом! За те, щоб не токмо помисли наші, а й усі зусилля скеровані були до цієї високої, священної мети! (Полт., Повість.., 1960, 11).
Словник української мови (СУМ-11)