тратитися
ТРА́ТИТИСЯ, тра́чуся, тра́тишся, недок.
1. Витрачати свої гроші, майно, робити витрати.
— Не вбивайся, не траться, не давай мені намиста і дукатів (Кв.-Осн., II, 1956, 263);
[Степанида:] А скільки ми тратимось задля бога і на оливу, і на свічі?.. Хоч би й були які гріхи, то вже ми їх замолили… (Кроп., І, 1958, 125);
Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер, Що тратився в компанії незвичній.., — Такий я був у Корсуні, над Россю (Рильський, II, 1960, 125);
// Використовуватися, вживатися.
Бачимо ми, Як тоді [підчас росту] легко пожива вбирається кров’ю, і жили Ще не поширені так, щоб підживлення тратилось марно, І не доводиться тілу губити замість набувати (Зеров, Вибр., 1966, 192);
// безос. , розм. Витрачатися (про зусилля, розум, енергію тощо).
Деякі мої товариші й товаришки, замість того, щоб оглянутись навколо себе на живі справи, на живу роботу, звертають всю свою розумову силу на рішення філософських питаннів [питань], не маючи самі ніякого філософського виховання. Тим часом при тому тратиться багато запалу і розумової праці, що може би здалося на що інше (Л. Укр., V, 1956, 62).
2. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що губи́тися 1; втрачатися, зникати (у 4 знач.).
— Земля була вокруги неначе обголена, і сліди тратилися на ній, як на льоду (Коб., II, 1956, 181).
3. Пас. до тра́тити 1.
Тепер я кинув своє нікчемне віршування, французький язик [французька мова] убива мої зайві часи [години], що тратились на його [нього] (Мирний, V, 1955, 348).
Словник української мови (СУМ-11)