тростинка

ТРОСТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трости́на.

Йде дідусь по паркету. Обережно, немов не підлоги, А тростинок торкаються ноги (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 85);

До неї підійшов хлопець у картузі з блискучим козирком, у чорному френчі і з тростинкою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 205).

Значення в інших словниках

1. тростинка — трости́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тростинка — ТРОСТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трости́на. Йде дідусь по паркету. Обережно, немов не підлоги, А тростинок торкаються ноги (Л. Дмитерко); До неї підійшов хлопець у картузі з блискучим козирком, у чорному френчі і з тростинкою (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
3. тростинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до тростина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тростинка — Тростина, -ни ж. 1) Тростина. 2) Тростникъ. Вітер віє, шевеліє, тростите колише. Гол. І. 142. Гіля, гуси, в тростину. Гол. IV. 4 65. ум. тростинка, трости́нонька, тростиночка.  Словник української мови Грінченка