трояк
ТРОЯ́К, а́, ч., розм.
1. Те саме, що троя́чка.
Підійшов [Кесар] до пузатого комода, відкрив шухляду. Порився серед якихось ганчірок, витягнув цілу пачку трояків. У Миколи дух перехопило — він і вдома не бачив відразу стільки грошей (Збан., Курил. о-ви, 1963, 31).
2. Те саме, що третя́к 1.
Місяць марець з трояка бика ріг збиває (Номис, 1864, № 412).
3. Те саме, що тро́йка 1.
Програвши в карти далеко за північ, чиновник став прощатись. Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней (Мирний, І, 1949, 389).
Словник української мови (СУМ-11)