троян
ТРОЯ́Н, а́, ч., заст.
1. Троє (коней).
На друге літо — обзавівся [Максим] трояном коней (Мирний, І, 1949, 238);
Його примчав на мальованій таращанській бричці троян вороних коней (Стельмах, І, 1962, 319).
2. Вид танцю з притупуванням правою ногою.
Пустилась трояна, приспівуючи (Барв., Опов.., 1902, 45).
Дава́ти (да́ти) трояна́ — танцюючи, притупувати правою ногою.
3. Рід гри.
Хто у лозу, Хто в трояна,.. Хто в хрещик з дівоньками грає (Укр. поети-романтики.., 1968, 289).
4. Батько трьох близнят.
5. Конюшина лучна.
Словник української мови (СУМ-11)