трублення
ТРУ́БЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. труби́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.
Гай, гай, як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники!.. Такого рику та трублення наробили по всіх дебрях..! (Фр., III, 1950, 229).
Словник української мови (СУМ-11)