трясцяма
ТРЯСЦЯМА́, присудк. сл., розм. Те саме, що нема́.
— Підсуває [Штепа] нам якийсь мартикул [матрикул], а документів справжніх трясцяма (Гончар, Людина.., 1960, 38).
Словник української мови (СУМ-11)ТРЯСЦЯМА́, присудк. сл., розм. Те саме, що нема́.
— Підсуває [Штепа] нам якийсь мартикул [матрикул], а документів справжніх трясцяма (Гончар, Людина.., 1960, 38).
Словник української мови (СУМ-11)