тусан

ТУСА́Н, а́, ч., розм. Стусан, штовхан рукою або ногою.

Усяк хоче тусана або запотилишника [запотиличника] їй дати… (Кв.-Осн., II, 1956, 184).

Значення в інших словниках

1. тусан — туса́н іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тусан — ТУСА́Н, а́, ч., розм. Стусан, штовхан рукою або ногою. Усяк хоче тусана або запотилишника [запотиличника] їй дати... (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
3. тусан — -а, ч., розм. Стусан, штовхан рукою або ногою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тусан — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм.  Словник синонімів української мови
5. тусан — Тусан, -на м. = стусан. Дати тусана. Шейк.  Словник української мови Грінченка