тібетці

ТІБЕ́ТЦІ, ів, мн. (одн. тібе́тець, тця, ч., тібе́тка, и, ж.). Один з найстародавніших народів Центральної Азії, корінне населення Тібету; окремі представники цього народу.

Свого часу тібетці в боротьбі проти англійських колонізаторів застосовували бамбукові гармати (Наука.., 10, 1973, 48).

Значення в інших словниках

1. тібетці — -ів, мн. Народ, корінне населення Тібету.  Великий тлумачний словник сучасної мови