убезпечувати

УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УБЕЗПЕ́ЧИТИ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИ), чу, чиш, док., перех.

1. Захищати, охороняти від чого-небудь; запобігати якійсь небезпеці.

Кохана! Не тремти перед мечем кривавим, Він радощі земні вбезпечує всім нам… (П. Куліш, Вибр., 1969, 375);

Козацький одяг, добра шабля і слава цілком убезпечили його [Богуна] від усяких несподіванок (Кач., Вибр., 1953, 42);

Щоб убезпечити Київ від посягань інших князів, він [Юрій Долгорукий] у стратегічно важливих пунктах — Вишгороді, Білгороді, Каневі і Переяславлі — садить княжити своїх синів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 569).

2. чим, рідко. Те саме, що забезпе́чувати 1.

Сподівався [Антін Андрійович], що за допомогою своєї майстерні він зможе убезпечити себе достатнім реманентом, щоб перегорнути ще не зрушені землі, на яких незабаром забуяє благодатне море хлібів (Добр., Очак. розмир, 1965, 200).

Значення в інших словниках

1. убезпечувати — убезпе́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. убезпечувати — УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УБЕЗПЕ́ЧИТИ (ВБЕЗПЕ́ЧИТИ), чу, чиш, док., кого, що. 1. Захищати, охороняти від чого-небудь; запобігати якійсь небезпеці. Кохана! Не тремти перед мечем кривавим, Він радощі земні вбезпечує всім нам... (П.  Словник української мови у 20 томах
3. убезпечувати — (вбезпечувати), -ую, -уєш, недок., убезпечити (вбезпечити), -чу, -чиш, док., перех. 1》 Захищати, охороняти від чого-небудь; запобігати якійсь небезпеці. 2》 чим, рідко. Те саме, що забезпечувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. убезпечувати — ЗАБЕЗПЕ́ЧУВАТИ кого, що і без додатка (давати, надавати комусь щось потрібне, необхідне в достатній кількості), ПОСТАЧА́ТИ кому, чому що, рідше кого, що чим, ДОСТАЧА́ТИ кому, чому що і чого, рідше, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ) чим, рідко...  Словник синонімів української мови