уговтатися

УГО́ВТАТИСЯ (ВГО́ВТАТИСЯ), аюся, аєшся, док., розм. Те саме, що угамува́тися 1, 4.

[Конон (хапа її [Женю] за руки):] Не скаженій! Уговтаєшся, ще й спасибі скажеш, що провчив! (Кроп., II, 1958, 473);

Григорій Химочка зачекав, доки натовп трохи уговтається й стихне (Епік, Тв., 1958, 91);

[Хвекла Гавриловна:] Пора б вже вам і вговтатись! Дітки вже підростають, старшенькому синові сімнадцятий годок, а вам і досі зальоти на думці… (Кроп., V, 1959, 61);

Маламужиха, така ж, певно, як і Ганна, колись цокотуха була, та за дітьми і чоловіком-п’яницею уговталася трохи (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 22).

Значення в інших словниках

1. уговтатися — уго́втатися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. уговтатися — УГО́ВТАТИСЯ див. уго́втуватися.  Словник української мови у 20 томах
3. уговтатися — (вговтатися), -аюся, -аєшся, док., розм. Те саме, що угамуватися 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уговтатися — Уговтуватися, -туюся, -єшся сов. в. уговтатися, -таюся, -єшся, гл. = оговтуватися, оговтатися.  Словник української мови Грінченка