угурний

УГУ́РНИ́Й (ВГУ́РНИ́Й), а́, е́, діал. Упертий, норовистий, зухвалий.

Ті, що крізь помилки до правди добиваються, Мудрецями називаються; А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (Фр., XI, 1952, 330);

— Ти, небоже Петре, не будь угурний, та же знаєш, що молодий мусить старшому змовчати (Стеф., Вибр., 1945,62);

// Який виражає зухвалість.

— Може, я вам котрому вгурне слово сказав, може, я вам котрому зле діло зробив. Прощайте мені (Март., Тв., 1954, 85).

Значення в інших словниках

1. угурний — Угу́рний, огу́рний: Угурни́й: — впертий [XI] — непривітний, грубий, сварливий, впертий [2] — непривітний, грубий [XIII] — сварливий, впертий, непокірний, непримиренний [3] — упертий, норовистий, зухвалий [14,I] — упертий, норовистий [26] — угурний...  Словник з творів Івана Франка
2. угурний — угу́рни́й прикметник упертий діал.  Орфографічний словник української мови
3. угурний — див. непокірний; упертий  Словник синонімів Вусика
4. угурний — УГУ́РНИ́Й (ВГУ́РНИ́Й), а́, е́, діал. Упертий, норовистий, зухвалий. Ті, що крізь помилки до правди добиваються, Мудрецями називаються; А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (І.  Словник української мови у 20 томах
5. угурний — (вгурний), -а, -е, зах. Упертий, норовистий, зухвалий. || Який виражає зухвалість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. угурний — УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал.  Словник синонімів української мови