ужалений

УЖА́ЛЕНИЙ (ВЖА́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ужа́лити.

Гетьман підскочив до ліжка, впав на нього і, як ужалений стонадцятьма гадюками звір, відкинувся назад (Ле, Наливайко, 1957, 240);

*Образно. Глянув додолу й відскочив, ужалений страхом, — Під ногами у нього лежала гадюча голівка (Л. Укр., І, 1951, 424);

Стрепенулась [стара], вжалена смертним болем у саме серце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 47).

◊ Мов (як, на́че і т. ін.) ужа́лений — дуже швидко, різко, рвучко.

Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (Мик., II, 1957, 298);

Марія, як ужалена, ляскотно заверещала й вискочила з хати (Панч, В дорозі, 1959, 44);

Степан Васильович прокидається і, мов ужалений, зіскакує з ліжка: хтось міцно тарабанить у двері (Стельмах, І, 1962, 438).

Значення в інших словниках

1. ужалений — ужа́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ужалений — УЖА́ЛЕНИЙ (ВЖА́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до ужа́лити. * У порівн. Гетьман підскочив до ліжка, впав на нього і, як ужалений стонадцятьма гадюками звір, відкинувся назад (Іван Ле); * Образно. * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. ужалений — (вжалений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ужалити. Мов (як, наче і т. ін.) ужалений — дуже швидко, різко, рвучко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ужалений — як (мов, ні́би і т. ін.) ужа́лений. 1. зі сл. відска́кувати, зіска́кувати і т. ін. Різко, рвучко. Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (І.  Фразеологічний словник української мови