узаперті
УЗАПЕРТІ́, присл. Те саме, що взаперті́.
— Се ж, може, бідний робітник, його арештують і пару день передержать узаперті, а його сім’я тимчасом буде гинути з голоду (Фр., IV, 1950, 304);
— То ж послухайте старого: Не держіть узаперті Цього щоглика малого, Бо загине в самоті! (Граб., І, 1959, 141);
*У порівн. — Ви тепер ось вчитеся, скрізь вам дорога, — рівним, спокійним голосом заговорила жінка, — а я у ваші роки далі своєї хати ніде не бувала. Жила, як у заперті (Гончар, Новели, 1954, 81).
Словник української мови (СУМ-11)