укладач

УКЛАДА́Ч, а́, ч. Той, хто що-небудь укладає, упорядковує.

Доля книжок, отже й словників, дуже різна і по-своєму не менш цікава, ніж доля людей — їхніх упорядників і укладачів (Літ. Укр., 12.V 1964, 2).

Значення в інших словниках

1. укладач — уклада́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. укладач — (збірки) УПОРЯДНИК; п! АВТОР.  Словник синонімів Караванського
3. укладач — [укладач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
4. укладач — УКЛАДА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто що-небудь укладає, упорядковує. Доля книжок, отже й словників, дуже різна і по-своєму не менш цікава, ніж доля людей – їхніх упорядників і укладачів (з газ.). 2. Той, хто (що) укладає, складає щось.  Словник української мови у 20 томах
5. укладач — -а, ч. Той, хто що-небудь укладає, упорядковує. Укладачі словника.  Великий тлумачний словник сучасної мови