уколотий

УКО́ЛОТИЙ¹ (ВКО́ЛОТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уколо́ти¹.

*У порівн. Самотній шершень.. падав на сиві купи коров’яків і, ніби вколотий колючкою, підгинав під себе бархатисте черевце (Кол., Терен.., 1959, 53).

УКО́ЛОТИЙ² див. вко́лотий¹.

Значення в інших словниках

1. уколотий — уко́лотий 1 дієприкметник поранений уко́лотий 2 дієприкметник встромлений  Орфографічний словник української мови
2. уколотий — УКО́ЛОТИЙ див. вко́лотий.  Словник української мови у 20 томах
3. уколотий — I (вколотий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уколоти I. II див. вколотий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови