уловчий
УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ), а, е.
1. Признач. для ловецтва.
— А ти, Уласе, доглядатимеш моїх вловчих собак, моїх коней (Н.-Лев., III, 1956, 295).
2. у знач. ім. уло́вчий, чого, ч. Те саме, що ло́вчий 2.
Було виїжджає син старого гетьмана Браніцького на влови,.. а з ним їде сила панів та вловчих з собаками (Н.-Лев., VII, 1966, 282).
Словник української мови (СУМ-11)